Велика Д. В. Яблуко в кишені.

Я дуже люблю пізні поетичні книги. Вірші, які довго писалися в стіл, встигають відлежатися, настоятися, набрати сили, як добре старе вино. Автори таких книг зазвичай люди негучні, задумливі, сумніваються: пора? не пора? І вічно в них є справи корисніші: переводити, наприклад, англійських поетів або випускати дитячий літературний журнал... Таку ось книгу склала та видала — нарешті! — Діна Велика. Книга збирається і вибудовувалася довго, ретельно: так будується будинок — або, можливо, корабель. Навіть швидше — корабель, адже у Віри в Діни морська та річкова стихія почуваються як удома...