Нота. Життя Рудольфа Баршая, розказане ним у фільмі Олега Дормана

"Якщонормадність і безвкусниця, користуючись рівними правами, зведуть мистецтво до приємної дрібнички, то навіщо працювали тастрадали наші попередники? Чого варто кожен із нас, якщо обмінює свої особисті обов'язки на те, щоб злитися з натовпом?" — Вудльф Баршай Діріжер Рудольф Баршайсостав до плеяди великих музикантів ХХ століття. Створений ним наприкінці п'ятдесятих Московський камерний оркестр підкорив публіку в усьому світі. Постійними партнерами оркестру були Святослав Ріхтер, 59 Ойстрах, Еміль Гілельс. На піку кар'єри 1977 року Баршай вирушив на Захід, щоб грати твори, які були заборонені в СРСР. Він керував оркестрами в ізраїльські та Великобританії, Канаді та Франції, Швейцарії та Японії. На схилі років, у Швейцарії, перед камерою кінорежисера Олега Дормана Баршай розповідає про своє скетальське дитинство, про молодість у роки війни, про кохання і втрати, про своїх легендарних вчителях, друзів, колегах - Д. Шостаковіче, І. Менухіне, М. Роботоповиче, І. Стравінським, - про труднощі еміграції та щасливих десятиліть вільного творчості. Книга створена за документальним фільмом "Нота", знятому 2010 року Олегом Дорманом, автором "Підстрочника", і являє собою загальновизнаний монолог маестро за місяць до йогокінчиз.