Щоденник 1905-1907. М. Кузмин

Щоденник поета Михайла Алексевича Кузмина (1872-1936) — найцінніше джерело інформації про культуру "Срібного віку". Перша повна брошура, що зберігся в РГАЛІ, тексти дає змогу не тільки проникнути в сенсову структуру творів письменника, виявити коло його художніх і приватних інтересів, а й у відомому ступені доповнює наші уявлення про вигляд епохи. Величезна, двосмислена та майже містична репутація кузьмійського Денника стала складатися вже в роки його створення. Серед петербурзької літературно-артистичного бомонда початку XX століття факт звуження Денника був добре відомий: автор прочитав фрагменти друзям і в літературних салонах. Щоденник вівся десятиліттями, був проданий автором в Держтвузі у 1933 році, був також у ГПУ-НКВД — у радянські часи про нього заговорили з жахом і завмиранням серця: Ахматова лихорадно транслювала чутки про насиченість Днініка сценами нечеловоського, інфренального розпусти. Розтерло Юрія Юркуна — багаторічного коханця Кузміна — 1938 року, загибель багатьох персонажів Днівика в колесі Великого Зоря дали їжу бездоказним здогадам про те, що НКВД використовував інформацію з Днівника в процесі репресій, чи не становив по ньому ультрафіолетові списки. Фрагменти тексту, що осіла в ЦГАЛІ рукописі, стали проникати в західний філологічний друк, циркулювати в суперміздаті, а найсоковитіші сцени перемовлятися в прокурених стічних кухнях. До моменту виходу з друку другого тому Дніцулі літературна репутація Кузміна дуже виросла. У процесі переоцінки літературних цінностей, що відбулася в останні два десятиліття, стало остаточно зрозуміло, що Кузмін — великий поет. І Щоденник — не джерело для вузькоскладних філологічних і сексопатологічних штудій, а один із центральних художніх текстів російського модернізму. Існуючий у просторі між 150-каналією і життєтворенням, щоденник сповнений будь-яких відвертотних деталей - істориків літератури знайдуть у ньому масу матеріалу для реконструкції літературного життя Петерerа початку минулого століття, а істориків сексуальності, безсумнівно, використовуватимуть його для вивчення петербурзького гомосексуального середовища. Якщо перший том Щоденника (1905-1907) являє собою хроніку входження поета в самий центр російського модернізму, то другий том (1908-1915) у великому ступені — хроніка розпаду, художнього та людського. Розшифрування йментування архівного документа такого обсягу, складності та значення — величезна та важка праця. Н. А.валолів і С.В. Шуміхін, публікувачі та інтерпретатори Днівника, зробили справжній науковий подвиг, підготувавши його видання (Е.Берштейн).