Народні прислів'я та застереження. Володимир Сорокін.

Нова книга Володимира Сорокіна — збірник прислів'я і порад, що народилися в надрах його художнього світу та широко розібралися серед мешканців Теллурії. «Не той довбень, що довбіт, а той, що віддаляється», «На пожежі багато не пий — Станеш клитий реп'ях», «Глупість, як вода — не нап'єшся, тактониш», «Про біду пісні шістьсотгін шість чорних півнів полют», «Глупи на дубах вночі білі гриби збирають». Ці прислів'я і застереження Володимир Сороккін збирав із середини вісімдесятих років, але не у віддалених будинках, а в глибинах власних художніх світів. Так ставляться й так відчувають герої «Теллурії» й «Метели», «Заноса» і «Дня спричника», «Сахарного Кремля» і «Блакитого льоду». Всі прислів'я прив'язані до окремих слів, даних, як і належить серйозному академічному видаленню, в алфавітному порядку. авось, Аноха, баба, лазня, біда, грох, блоха, бог, відьма, вода, горілка... Сорокерин — неперевершений стиліст, і в цих випадках скабрізних, часом зворушливих, але завжди яскравих і колоритних прислів'їв і дев'янтів, з одного боку, є весь складний і багатогранний світ його книг, а з іншого — та сама загадкова російська душа, яка починається з вапняного «Авось», а закінчується, звісно, «Ящиком». А, як відомо, «Яків ямщик, така і трійка». Володимир Сорокін почав записувати російські прислів'я та застереження ще всередині вісімдесятих, дотримуючись прикладу великих попередників. Але письменник черпав їх не з фольклорних експедицій, а з глибини створеного ним самим російського світу. Того світу, всередині якого можлива фантастична і водночас така сама впізнавана реальність «Ведмедики» і «Теллурії». Зберігаючи інтонацію та будуючи народний мовлення, автор населяє її казковими персонажами, наповнює новими поняттями та словами. Це російське зазеркальство живе за своїми законами та правилами, найбезмежність яких підпорядкована суворій логіці.